Значення і необхідність формування культури поведінки у дітей дошкільного віку.
Дошкільне дитинство – короткий, але важливий період ствердження особистості. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне ставлення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.
У вітчизняній системі народної освіти особлива увага приділяється моральному вихованню підростаючого покоління.
Одним із напрямів у моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки.
Все починається з дитинства. Виховання моральності починається з колиски. Коли мати посміхається дитині, радується йому – це вже виховання найглибшої моральності, його дружнє ставлення до світу. Далі – дитячий садок, потім школа. Центральна фігура в суспільстві, від якої залежить його майбутнє – це педагог. Об'єднати нас може тільки висока культура.
Культура цінна для всього людства. Тільки культура може допомогти нам, адже її відсутність – причина багатьох лих. Це актуальне питання нашого суспільства і я вважаю, що потрібно приділяти більше увагу підростаючому поколінню.
Із самого раннього дитинства дитина вступає в складну систему взаємин з оточуючими людьми (вдома, у дитсадку та ін.) і здобуває досвід суспільної поведінки. Формувати у дітей навичок поведінки, виховувати свідоме, активне ставлення до дорученої справи, товариство, потрібно починати з дошкільного віку.
В дитячому садку для цього чимало можливостей. У процесі повсякденного спілкування з однолітками діти вчаться жити в колективі, опановують на практиці моральні норми поведінки, що допомагають регулювати стосунки з оточуючими.
Працюючи з дітьми, вихователі приділяють велику увагу формуванню їхнього поводження на заняттях, в іграх, праці і недостатньо оцінюють можливості повсякденної побутової діяльності, найчастіше проходячи повз ті педагогічні цінності, що таїть у собі повсякденне життя дошкільної установи.
В силу того, що діти роками відвідують дитячий садок, з'являється можливість вправляти їх у гарному поводженні багаторазово, і це сприяє виробленню звичок.
Щодня діти вітаються і прощаються, прибирають після гри іграшки, вмиваються, одягаються на прогулянку і роздягаються. Щодня дітям доводиться акуратно вішати одяг, ставити взуття та ін. В усіх цих ситуаціях діти не тільки практично опановують різні навички й вміння, але й освоюють визначені норми поводження в колективі однолітків.
Привчаючи дітей вітатися зі своїми товаришами, вихователь використовує і ранковий прихід у дитячий сад і зустрічі з завідувачем, музичним керівником, кухарем і т.п. Багаторазові вправи допомагають дитині усвідомити загальне правило: "Вітатися треба з усіма, кого побачив у цей день уперше". Такий постійний зв'язок формує у дітей позитивну звичку. Має значення і те, як буде сказано дітьми "Вітаю вас" чи "Добрий ранок", адже зовнішня форма увічливості виражає повагу і доброзичливе ставлення до навколишнього. Одні вітаються охоче і привітно, інші – тільки після нагадування, треті – на тільки не вітаються, але й зовсім здороватися не хочуть. Однак не варто кожен випадок привітності розглядати як факт появи неввічливості. Краще розібратися, чому дитина не привіталася, і допомогти їй справитися. Нерідко діти вітаються формально, не розуміючи змісту цього правила.